|
|
Криза 3-х років та шляхи її подолання
Особливості кризи трирічного віку
Криза трирічного віку - це період «відділення» дитини від дорослого. Можна навіть назвати цей період часом становлення особистості дитини. важкий час для батьків. Але від того, як вони поведуть себе, багато в чому буде залежати, яким виросте їхня дитина: пасивним або активним, наполегливим і незалежним, або боязким і невпевненим у собі. Особливо сильно криза 3 років проявляється в сім'ях, де дитина єдина. Криза 3-х років належить до найгостріших. Гострий не лише дитини, але у більшою мірою для батька. Дитина некерованим, занурюється у лють. Поведінка майже піддається корекції. Дитина начебто вже у відповідь і ходить, і їсть зубками, але батьки розуміють його як і, як під час, що він просто криком репетував через неможливість сказати. Так у часто починається криза трьох років, криза може початися вже з 2,5 років, а закінчиться в 3,5 – 4 року. В окремих дітей він протікає яскраво виражено в інших навпаки непомітно. Криза починається і завершується непомітно, афективні спалахи, примхи, конфлікту з близькими. Ось це основна прикмета трьох років. Головний зміст кожної вікової кризи — це формування новоутворень, тобто виникнення нового типу стосунків дитини з дорослими, зміна одного виду діяльності іншим. Для кризи трьох років, згідно з дослідженнями учених і психологів, найважливішим новоутворенням є виникнення нового відчуття «Я» та «Я сам». За перші три роки свого життя маленька людина освоюється у навколишньому світі, звикає до нього і виявляє себе як самостійна психічна істота. У цьому віці настає момент, коли дитина ніби узагальнює весь досвід свого раннього дитинства, і на основі реальних досягнень у дитини складається власне ставлення до себе, з'являються нові характерні риси. До цього віку все частіше ми можемо чути від дитини займенник «я» замість власного імені, коли вона говорить про себе. Дитина починає усвідомлювати себе як окрему людину зі своїми бажаннями й особливостями, отже, з'являється нова форма самосвідомості. Правда, усвідомлення «Я» трирічного карапуза ще відрізняється від нашого. Воно орієнтоване не всередину себе, а зовні: оцінка свого досягнення і зіставлення її з оцінкою тих, хто його оточує. Усвідомлювати своє «Я» малюк починає під впливом зростаючої практичної самостійності. Саме тому «Я» дитини так тісно пов'язане з поняттям «Я сам. Дитина вже випробовує свої сили, перевіряє спроможності. Вона утверджує себе, і це сприяє появі дитячої самолюбності — найважливішого стимулу до саморозвитку і самовдосконалення. Кожен з батьків і вихователь, напевно, не раз стикався із ситуацією, коли швидше й зручніше було зробити щось за дитину: одягнути її, нагодувати, відвести в потрібне місце. До якогось віку це проходило «безкарно», але з трьох років збільшена самостійність може досягти тієї межі, коли малюку просто життєво необхідно випробовувати, робити все це самому. При цьому дитині важливо, щоб дорослі серйозно ставилися до її самостійності. І якщо дитина не відчуває, що на неї зважають та шанують її думку і бажання, вона починає протестувати. Зазвичай давати трирічному малюку право на повну самостійність аж ніяк неможливо: адже, вже багато що освоївши для свого віку, малюк ще не повністю усвідомлює свої можливості, не вміє висловлювати думки, планувати. Стосунки дитини з батьками повинні увійти до якісно нового русла і бути засновані на повазі та терпінні батьків.. Намагаючись одним словом описати те найважливіше, що набуває дитина унаслідок кризи трьох років, можна його назвати гордістю за досягнення. Це є цілком новим комплексом поведінки, в основі якої лежить ставлення до дійсності, до дорослого, що склалося у дитини упродовж раннього дитинства, обумовлене власними досягненнями. Суть нового поведінкового комплексу полягає ось у чому: по-перше, дитина починає прагнути до досягнення результату своєї діяльності — настирливо, цілеспрямовано, незважаючи на складнощі та невдачі, що зустрічаються. По-друге, з'являється бажання продемонструвати свої успіхи дорослому, без схвалення якого ці успіхи значною мірою втрачають свою цінність. По-третє, в цьому віці з'являється загострене почуття власної гідності — підвищена образливість, несподівані емоційні спалахи, чутливість щодо визнання досягнень батьками, бабусями й іншими значущими і важливими в житті малюка людьми.
Симптоми кризи 3-річного віку
Характеризується криза 3-річного віку наявністю певних симптомів. Психологи визначили декілька основних ознак, що характеризують про наявність у вашого малюка саме кризи трирічного віку.
Упертість.
У кризовий період - це одна з найяскравіших рис характеру. Дитина упирається з приводу, просто так. Головним його прагненням в цей період є досягнення необхідного, а не бажаного. Якщо мама покликала дитину їсти, він буде твердити: "Не піду", навіть якщо йому хочеться їсти. Батьки, прагнучи виховати слухняного дитини, намагаються його "піддати", наказують йому, тиснуть на малюка. Така поведінка - далеко не кращий вихід з цієї ситуації. Дитина, намагаючись реабілітувати себе, буде провокувати ще більше таких ситуацій, намагаючись показати своє "Я".
Негативізм.
Він проявляється у прагненні малюка зробити все навпаки, навіть всупереч своїм бажанням. Іноді непослух дитини батьки сприймають як негативізм. Коли дитина не слухається батьків, він діє так, як йому хочеться, задовольняючи своє бажання. При негативізмі він йде наперекір навіть собі. Негативізм зазвичай з'являється лише з батьками та близькими людьми, чужих сторонніх людей дитина слухається, поводиться спокійно і поступливо. Іноді негативізм дитини виглядає смішно: він настільки сильно висловлює свою незгоду, що, показуючи на собаку, каже: "не собака", або ще щось подібне в цьому дусі. Норовистість. Дитина починає висловлювати всілякі протести не тільки проти своїх бажань і волі батьків, звичні дії (не хоче чисти але й взагалі проти існуючого укладу. Протестує він проти прийнятих правил, не погоджується виконуватити зуби, митися). Свавілля. Це прагнення виконувати самостійно всі дії та операції, незважаючи на те, що у нього не вистачить умінь або сил їх виконати. Дуже часто дитині забороняють робити основну масу операцій - цього робити не варто, нехай малюк переконається сам, що це йому не під силу.
Знецінення.
Це характеризується тим, що дитина, ще вчора висловлював прихильність і любов до батьків, близьким людям (дідусям, бабусям), сьогодні починає обзивати їх різними нехорошими і лайливими словами. Улюблені іграшки йому теж перестають подобатися, він і їх починає обзивати, а іноді кидати, розбивати, рвати. У період кризи поведінку малюка непередбачувано, імпульсивно і направлено в основному негативно. Це маленький руйнівник, всіляко намагається керувати батьками, відстояти свою точку зору, він хоче, щоб його бажання виконували. З дитиною досить часто трапляються істерики і різкі зміни настрою.
Що робити батькам у період кризи 3 років
Дозволити дитині діяти самостійно, але контролювати. Причому контролювати потрібно не стільки дії самого малюка, скільки простір навколо нього. Ваша дитина хоче пролізти під столом? Нехай, тільки підставте руку, щоб він не забився. Хоче від вас відбігти - прослідкуйте, щоб він не зник з очей. Хоче є сам ложкою - нехай, простежте тільки, щоб поруч не було ножа. Подібне ставлення до дитини дозволить йому відчувати себе впевнено. Часто спроби дитини бути самостійним дуже нервують батьків, простіше і швидше самим одягнути, нагодувати і умити. Але якщо ви не дозволите йому робити це зараз, то в майбутньому не нарікайте, що ваша дитина ледача і несамостійна. Роздратування дорослих цілком природно, це почуття можна зрозуміти. Адже насправді дитина ще дуже небагато може зробити сам, він незграбний, навіть незграбний, у нього багато чого не виходить. До того ж він непослідовний у своїй поведінці: з одного боку, наполягає на своєму, з іншого - виявляється абсолютно безпорадним перед найпростішим завданням. Але ви повинні ставитися до цього спокійно, так як, відчувши ваше роздратування, дитина може випробувати почуття сорому від своєї недолугості і відмовитися від спроб бути самостійним. Нехай зробить так, як уміє, і не забудьте похвалити! Абсолютно неприпустимі глузування й іронія. У такій ситуації дитина може вирішити, що краще залишатися маленьким і залежним, у всякому разі маленьких і безпомічних не лають.
|
